Ось уже кілька тижнів пишу про наш досвід народження дитини в Канаді.
Ось коротко про вагітність....
Ось тепер і ми можемо поділитися власним експіріансом. У нас на річницю перебування в Канаді народилась маленька чарівна донечка.
Отож по-порядку)
Приїхали ми в Канаду з великими амбіціями: закінчити магістратуру, вступити в професійний орден, знайти хорошу роботу, і все це зробити в якнайкоротший термін.
Проте сталося не так як гадалося, а ще краще))
Післяріздвяна новина трохи приголомшила нас. Проте згодом, усвідомивши яке “щастя привалило до нас”, ми почали насолоджуватися кожною хвилиною нашого нового становища “майбутніх батьків”.
На той момент ми уже мали сімейного лікаря, якого вирішили обрадувати якнайшвидше, і в свою чергу, отримали від нього наступні поради як діяти дальше ( адже це з нами вперше і в чужій ще для нас країні, гелс карти прийшли лише тиждень тому).На першому візиті лікар опитав про наявність хронічних і генетичних хворіб у родині, прорахувала “due date”- дату народження дитини ( нам поставили 19 вересня), направила на здачу крові і сечі, ну і звичайно привітала). Цей візит відбувся на 2-ому місяці вагітності. Наступний візит — наприкінці 2-ого місяця. Лікар отримала результати аналізів ( як ви знаєте, на руки ви отримуєте направлення, з яким прямуєте до найближчої лабораторії, де вас привітно вітають, беруть направлення і реєструю вашу гелс карту) які підтверджували наш стан і повідомила, що в подальшому по питаннях вагітності мені слід спілкуватися з гінекологом, а з всіма іншими питаннями можу і далі приходити до неї. Іще мені приписали Матерна- вітаміни для вагітних, тут вони полюбляють виписувати вітаміни і до і після вагітності, і для дітей)). На питання чи маю я гінеколога, я знизала плечима (ми ж тут нові, не було коли і обжитися толком, не то що вже гінеколога шукати). Але як то кажуть, світ не без добрих людей — наш сімейний лікар порекомендувала мені чудового фахівця, про що я тепер із впевненістю можу говорити. Вся інформація про мій стан була автоматично направлена до мого гінеколога в 2-тижневий термін.
Прийом у гінеколога
Перші мої враження від приймальні гінеколога — велика черга жінок, всі стелажі заповненні особовими справами — значить хороший спеціаліст, але не пунктуальний. На справді, це дуже хороший спеціаліст, але черги тому що вона не була не відмовна, а бажаючих то багато.
Отож, секретарка просканувала мою гелс карту і видала стікер , з яким відправила в туалет зробити пі; даний тест супроводжував всі наступні прийоми і слугував для визначення рівня цукру в крові. Незважаючи на велику чергу, прийом пройшов досить швидко. Мене знову ж таки опитали на рахунок генетичних хвороб і дали направлення на здачу загального аналізу крові і сечі в лабораторії, а також направлення в гостіпаль на здачу аналізу крові на наявність генетичних хвороб і направлення на ультрасаунд — УЗД наше .
Прийом у лабораторії
Знову ж таки в прийомній ви даєте ваше направлення і гелс карту для реєстрації. Кров тут беруть з вени, а не з пальчика. Для мене це ж знову ж таки новий експіріанс ( в Україні не доводилось здавати кров з вени). Для визначення цукру в крові цього разу попросили прийти на голодний желудок і попросили випити 0,33л оранжевої дуже солодкої рідини на зразок фанти. Після години очікувань в мене взяли аналіз крові і сечі. На цьому процедура в лабораторії закінчилась.
Прийом у госпіталі St. Joseph
8 березня на 13-тижні нас чекало перше УЗД. Прийом починався з 7-ої години і ми були перші в черзі ( і це найкращий час, як виявилось пізніше, адже протягом дня в них появляються невідкладні прийоми для хворих госпіталя, і доводиться чекати 0,5-1 год). Ультрасаунт тривав достатньо довго, адже плід маленький, я його мали оглянути зі всіх боків. В кінці запросили чоловіка, щоб він наочно пересвідчився про наявність маленького бебіка в животику. Про наявність побаченого технічні працівники повідомляють лікаря, але аж ніяк не вас, як би ви їх не просили. Також нам запропонували 1-у фотографію нашої малечі ( вартість такого дива $5, на які нам виписали квитанцію — все офіційно). Після цього ми направились на здачу крові. Тут нас зустріла велика черга людей, які йшли за кут і поверталися з карточками з номером на них. Ми також пішли за кут, але не знайшли людини , яка б видавала ці карточки, а чарівну машину яка автоматично по часу надходження пацієнтів роздавала номерки. Ми також відібрали такий номерок і сіли чекати своєї черги. Прийом проходить досить швидко, так що ми не засиділись. І знову кров з вени. За час вагітності у мене певно пів літри крові моєї вони “випили”, кожного разу кілька пробірок)))
На наступному прийомі у гінеколога, який відбувався кожні 4-и тижні, мені повідомили результати УЗД. І знову знайомий стікер, для визначення рівня цукру. Опитування про самопочуття і прослуховування серцебиття плоду.
Наступний ультрасаунд на 20-у тижні, нам мають повідомити стать дитини. 24 квітня, вівторок, ми дізналися, що в нас має бути дівчинка ( 100% ніхто не дає, а кажуть, що на 90% виглядає, що у вас дівчинка; гарантувати не можемо) і видали фотографію. Щасливі ми повернулись додому, де нас в скайпі вже очікували наші батьки, яких ми повідомили, щоб готували бантики.
Проте, не тут все так гладко було. В кінці 20-ого тижня, 5 днів після УЗД, я потрапляю в лікарню з нирковою інфекцією. Провалявшись у дома 2 дні з температурою, яку не вдавалось збити, ми направились в поліклініку. Досвід лікування описаний тут
viewtopic.php?f=7&t=84. При отриманні інформації про вагітність пацієнта, лікарі двічі обережніше ставляться. Приходять, пояснюють, що приписані ліки не пошкодять плоду, щоб не переживали. Після 2-ох діб температура остаточно спала, але в цілях безпеки просили залишитися ще на одну ніч. Паралельно з лікарями з терапевтичного відділу приходили акушерки, моніторити плід. Проте, незважаючи на хороші умови, це все ж таки лікарня. Мені ледве вдалось відпроситися, а це не легка справа. У разі будь яких ускладнень я мала негайно повернутись. Але все обійшлося.
І знову кожні 4-и тижні відвідини гінеколога. Ті ж стікери і прослуховування серцебиття дитини. Проте на 2-ому УЗД виявили, що плацента прикріплена внизу, близько до родильного каналу, а отже існує небезпека, що будуть кесерити. За даною ситуацією постійно спостерігали, бо існувала ймовірність кровотечі.
Починаючи з травня я почала відвідувати класи при найближчому Stonegate Community Health Centre (
www.stonegatechc.org/). Тут проводились 2 програми для майбутніх батьків: одні в четвер в 14.00 для майбутніх мам і мам з дітками до 6-ти місяців - Eating for Two program. Кожного разу ми мали представника від міста, медичного представника, дієтолога, які докладно інформували нас про можливості для вагітних і для малих діток в Канаді. Наприклад, правила догляду за зубами, адреси ловкост і безплатних дентистів; здорове харчування, безпечне середовище для дітей, шкідливість куріння, ощадний рахунок для дітей.... З другої сторони, крім корисної інформації ви маєте нагоду поспілкуватися і поділитися досвідом з іншими. Більшість жінок були україно- і російськомовними. Також всіх пригощають фруктами і овочами і невеличкими снеками, створюючи дружелюбну атмосферу. Адже вагітні — постійно голодні))) І як бонус кожній в кінці програми видавали подарункову карточку на $10.00 для купівлі дрібничок. Також , тим хто користувався громадським транспортом, видавати проїзні — токени при предявленні трансферу. Тут ви маєте змогу порівняти свій стан з іншими, на однакових термінах, поділитись корисними порадами по приготуванні до народження маляти, і просто знайти хороших друзів.
Друга програма, Prenatal Classes, проводить у вівторок в 18.00 і орієнтована на пару. Тут ви отримуєте інформацію про признаки початку пологів, пологи, наслідки, можливі ускладнення, догляд за немовлям, релаксаційні вправи . Ці курси були для нас особливо корисні, адже це наша перша дитина. Ми вивчили всі повязані з вагітністю і пологами терміни. Особливо допомогло мені те, що чоловік в результаті цих курсів міг швидко орієнтуватись в ситуації і допомагати мені.
Отже, так по-маленько я наближалась до 3-ого УЗД, де мали мені сказати точне місце розміщення плаценти, яка росла із ростом плоду. І так 20 серпня, понеділок, мені встановили “плацента прівія”- що означає, що плацента закриває родильний канал і природнім способом народжувати я не буду. На попередньому візиті у гінеколога мені вже були визначили дату операції, а дане УЗД мало підтвердити або спростувати стан плаценти.
Вищеописані курси давали повну інформацію про ускладнення, з якими я зіткнулась. Адже пояснити людям без медичної освіти причину, чому я не можу народжувати, було важко. Це я про батьків. Як виявилось в нас в Україні при такій ситуації заставляють народжувати, і це супроводжується великими кровотечами ( декілька знайомих жінок це підтвердили).
В Канаді ж виступають за природне народження і призначають Сезеріан секшен тільки, коли існує загроза життю плоду чи матері.
Отже, дату народження визначено, я починаю готуватися. Виникає більше все питань з наближенням цієї дати. Адже на курсах пояснюють природній спосіб народження і підготовку до нього, і лише частково на одному занятті зачіпають тему кесерового народження. Свої питання вирішила озвучити на курсах в вівторок ввечері.
Вівторок на заняттях я отримала відео на свої запитання, також ми переглянули відео про перші ознаки пологів. Залишаючи клас, я відчула як щось тепле потекло по нозі. Перше враження — відійшли води ( як це буває я не мала уявлення). Але ні... Почалась невелика кровотеча... Мене негайно ментор курсів спрямовує в госпіталь. Чоловік, освоївши на курсах методи підтримки партнера, всю дорогу намагався заспокоїти мене, хоча сам аж тремтів... На швидкій перед нами було 2-оє людей. Оскільки я почувала себе добре і кровотеча зупинилась, я вирішила почекати своєї черги. Через 10 хв мене питають, що турбує — кажу кровотеча, 35-тиждень вагітності. А оскільки в мене був акуратний животик, мене перепитали який тиждень — 35-ий. “Чому ви мовчали і стояли в черзі? Негайно крісло-візок і в гінекологічне відділення!” Викликали медсестру з гінекології, яка супроводжувала нас. Мене помістили в прийомну палату і підключили до моніторів, щоб стежити за станом плоду, а ще поміряли тиск, температуру і поставили катетр. Чоловік пішов заповнювати документи ( ніч перебування в госпіталі коштує $1200,00 в 4-ці і ще додатково $200 за напівприватну або $300 .00 за приватну кімнату, OHIP покриває першу). В прийомному покої протягом 1-1,5 год відстежували мій стан, який охарактеризували як стабільний. Проте в цілях безпеки матері і дитини нас попросили залишитися в госпіталі на невизначений термін.Пробула я в госпіталі з вівторка по пятницю. Протягом цього часу мені приписали лежачий режим і уникання напружень, щоб уникнути можливої повторної кровотечі, щодвігодини медсестри міряли температуру і тиск, і слухали дитяче серцебиття,також моніторили стан матки і її скорочення. У середу мене направили на позачергове УЗД, щоб подивитися на стан плоду. Цього разу обстеження проводили на новому 3D апараті, де практично точно встановили масу і ріст дитини ( помилились на 100г), провірили кровоносну систему, стан внутрішніх органів. При цьому допитатися технічного працівника, про те що він бачить, практично неможливо. “Вам все повідомить лікар”. От так. Результати виявились добрими, проте мені сказали, що наполягають на моєму перебуванню в госпіталі, для стеження за плодом ( в таких випадках, як мені сказали, мене можуть залишити в госпіталі аж до народження дитини). Всюди добре, а дома краще)). Мені ледве вдалось відпроситися. У мене уточнили адресу, скільки часу їхати до госпіталя, і в разі найменшого погіршення стану я мала повернутися.
Далі буде власне про роди))...